21:32 Особлива національна традиція | |
10 цікавих фактів про українську вишиванку та її історію, адже це не просто розцяцькований наряд. В Україні відзняли цілий документальний фільм про вишиванку «Спадок нації». Прем’єра відбулася 3 листопада 2016 року. Кінострічка розповідає про вишиванку як про духовну спадщину українського народу. Фільм показує різноманіття орнаментів з усіх регіонів України, та історії людей, які розповідають про цінність й унікальність вишиванки для них. Режисером фільму є Олександр Ткачук, сценаристкою — Леся Воронюк. А науковим консультантом — український вчений-етнограф Олексій Доля. Дивіться, щоб надихнутися і, можливо, навіть обрати «свій» орнамент. 2. Вишиванка — оберіг Дослідник української народної вишивки Юрій Мельничук пояснює, що вишиту сорочку вважали захистом від злих сил, тому її не можна було вишивати з поганими думками. «Орнаменти несуть добро, гармонію, впорядкованість і дисгармонійним енергіям там не місце», — наголошує дослідник. 3. Перші вишиванки носили ще скіфи Вишиванки або щось подібне могли носити ще древні скіфи. Археологи знайшли предмети скіфського побуту, люди на яких зображені в одязі, схожому на вишиванки. На славнозвісній вазі з Кульобського кургану в одязі скіфів детально показані вишиті сітчасті розводи, ромби, кола, хрести. У селі Мартинівка на Черкащині поблизу річки Рось знайшли вироби з металу IV ст. н. е. Серед них чотири фігурки чоловіків. Одягнені вони в сорочки, які на грудях мають широку вишивку — від коміра до пояса. Про все це йдеться у книжці «Українська народна вишивка» етнографині, професорки Раїси Захарчук-Чугай. 4. Вишиті сорочки ховали в скрині й закопували, як скарб Українці настільки трепетно ставилися до вишиванок, що навіть у найтяжчі часи намагалися їх зберегти. Український фольклорист Віктор Давидюк розповідає, що люди ховали вишиванки в скрині й закопували в землю під час другої світової або ж коли цілі сім’ї відправляли до Сибіру. У часи репресій та війн, коли людям доводилося переїжджати, багато чого взяти з собою вони не могли, але все ж мали надію повернутись і намагалися сховати найцінніше. Закопані скрині з вишиванками справді пізніше викопували. Якщо ж не ті, хто закопував, то їхні діти чи внуки. 5. Велетенський мурал із дівчиною у вишиванці На фасаді 18-поверхового житлового будинку на бульварі Лесі Українки в Києві австралійський художник Гвідо ван Хелтен намалював велетенський мурал (стінопис) — дівчину у вишиванці. Малюнок з’явився 28 жовтня 2015 року. Висота муралу — 43 метри. 6. Українській вишиванці присвятили монети Національний банк України випустив дві монети номіналами 5 і 10 гривень, присвячені яскравому, самобутньому й барвистому елементу народного костюма — українській вишиванці. Ці монети відтворюють традиції вишивання в кожному регіоні країни. Вони належать до серії «Українська спадщина» (серія монет, які започаткував Національний банк України у 2005 році). Обидві їх ввели в обіг 20 серпня 2013 року. П’ятигривнева монета зроблена з металу нейзильбер (сплав міді, нікелю та цинку), а десятигривнева — зі срібла. Художниками обох монет були Володимир Таран, Олександр Харук, Сергій Харук. Скульпторами — Володимир Дем’яненко й Володимир Атаманчук. 7. Авторка вишиванки — жінка Вишивання було жіночим заняттям. Основною авторкою вишиванки є жінка. Вона й виготовляла тканини, й шила одяг й вишивала його, саме тому він символізував добро й красу. Жінка втілювала у вишивці глибину філософської мудрості життя. Про це розповідає етнографиня Раїса Захарчук-Чугай у книжці «Українська народна вишивка». 8. Перший модник — вишиванка під піджак Моду на вишиванку у поєднанні з європейським костюмом започаткував не хто інший, як Іван Франко. Свій докторський ступінь Франко здобував у Чернівецькому університеті, там і почав носити вишиванку з костюмом. Завдяки Франку, який чи не щодня носив вишиту сорочку, вишиванка стала не лише традиційним елементом народного одягу, а й маркером модерної національної ідентичності. Про це розповідає українська літературознавиця, франкознавиця Наталія Тихолоз. 9. Вишиванка — генетичний код Доктор філологічних наук, професор, фольклорист Віктор Давидюк із Луцька займався дослідженням жіночих і чоловічих орнаментів. Він говорить, що вишиванка — була своєрідним паспортом людини. За орнаментом можна дізнатися про походження людини, її вік, стан та інше. Віктор Давидюк зазначає, що на комірі, наприклад, вишивали орнаменти, які свідчили про склад сім’ї (сестри-брати). 10. Перша вишивальна школа за часів Володимира Мономаха Сестра Володимира Мономаха (великого князя київського) Ганна прийняла постриг у київському Андріївському монастирі й організувала школу, де молоді дівчата вчилися вишивати золотом і сріблом. Така вишивка вимагала неабиякої майстерності. Київ був центром вишивального мистецтва золотом і сріблом. Тут організовували при монастирських школах майстерні. Дружина Рюрика Ростиславовича (князя вишгородського, овруцького, новгородського, чернігівського, багаторазового князя київського) Ганна вишивала тканини для себе, свої родини, для Видубецького монастиря. Вишивка була важливим заняттям і в родинах великих князів. | |
|